четвер, 2 лютого 2017 р.

ЧИ ВАРТО ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО ПОДІЇ В КРАЇНІ?



У цей важкий час, сповнений невизначеності та стресів, дітям необхідно повідомляти надійну інформацію і допомагати орієнтуватися у величезному потоці суперечливих відомостей та ідей. Ми намагаємося захистити своїх дітей від страшної інформації про події за вікном, але чи правильно це? Діти дуже швидко підхоплюють настрої дорослих та інтерпретуючи повторюють те, що бачать. Також діти ставлять безліч запитань.
Розмовляти про те, що відбувається в країні, з дітьми потрібно обов’язково. Вони живуть не у вакуумі. Вони чують розмови дорослих, інших дітей, новини по ТБ і радіо. Завжди, коли з’являється інформаційний вакуум, він заповню­ється домислами. А поза інформаційним полем опинитися не має змоги.
Діти у віці 6-7 років дуже багато чого здатні розуміти. Важливі для батьків події в країні — це вагомий привід поговорити з ними про моральність, чес­ність, благородство. Ми рідко з дітьми про це говоримо.
Ще важливо чесно говорити з дітьми про свої погляди. Така розмова важ­ливіша, ніж неупереджена оцінка. Чим більше ми розкриваємося перед ди­тиною, тим ближче ми одне до одного, налаштовуємося на одну хвилю.
Зараз потрібно розуміти, що емоції, які викликає нинішня ситуація у людей,— це безсилля, почуття незахищеності. Звідси виникає злість і лють. Батьки, які переживають це, можуть транслювати такі почуття на дітей. У першу чергу мами і татусі повинні працювати над собою, щоб від їхнього не­гативу не страждали діти.
Для дитини в будь-якій ситуації найважливішим є почуття захищеності. Батьки мусять подвійно намагатися передати ці відчуття дітям.
Не варто розмовляти на цю тему, якщо дитина не виявляє до неї інтерес. Також потрібно, щоб її розумовий розвиток був на достатньому рівні для розу­міння того, що їй розповідають.
Ще хочеться відзначити, що часто ситуація порушує звичне життя дитини, навіть не порушуючи його. Що мається на увазі? Навіть у разі дотримання роз­кладу дня і всіх звичних ритуалів є напруження. Це напруження дорослих. Діти відчувають наше занепокоєння, відчувають, що розмови стали емоційні­шими, ніж зазвичай.
Саме тому потрібно говорити. Адже ніщо так не лякає людину, як невизна­ченість. Діти з цим погано можуть упоратися.
Рано чи пізно, але розповідати дітям про війну доводиться всім батькам. Перше правило для батьків: розмова про війну з дитиною — це чесна і щира, адже діти вам довіряють.









Починаючи розмову про війну, спробуйте запитати у своєї дитини, як вона зважає, що таке війна. Дитина може поставити запитання: «Хто і чому на­падає, а інші захищаються? ». Тут добре почитати казку і на прикладі казкових героїв розповісти про війну.
Найцінніше, що можуть зробити батьки,— це донести до свідомості ди­тини, що мир краще за будь-яку війну. Відчувайте свою дитину: коли вона за­питує вас про війну, революцію, її не завжди цікавить інформація. Найчас­тіше за цими запитаннями стоїть прохання: «Мамо, допоможи мені впоратися зі страхом, з тривогою, підтримай і захисти мене». Тому ваше основне за­вдання — дати дитині це відчуття безпеки і стабільності.
Звісно, краще би вам ніколи не довелося розповідати дитині про війну. Мирного всім неба !

Немає коментарів:

Дописати коментар